Пульпіт

Людські зуби складаються не тільки з твердої зовнішньої оболонки, але мають і внутрішню структуру, так звану пульпу — м’яку тканину, пронизану кровоносними судинами та нервовими волокнами, що відповідають за підживлення корисними речовинами та регенерацію.

Запалення м’яких тканин зуба, що розвивається через проникнення патогенної мікрофлори з каріозної порожнини в пульпу.

Безпосередньо зубний пульпіт (гострий серозний у початковій стадії) стоматологія визначає, як запалення пульпи, розвивається в результаті проникнення в неї патогенної мікрофлори, найчастіше через тривалий карієс.

Окрім слабкого або сильно вираженого болю, що посилюється під час сну, слід відзначити ознаки пульпіту в зубі:

• Реакцію на холодні та гарячі напої або їжу;
• Поширення хворобливих відчуттів у скроневий відділ голови;
• Порушення природного режиму сну;
• Загальне підвищення температури тіла;
• Погіршення апетиту;
• Поява добре помітних змін на поверхні зуба та в навколишніх тканинах;
• Неприємний запах з рота.

Гострий пульпіт постійного зуба:

• Вогнища. У стоматології такий пульпіт характеризується наявністю закритої каріозної порожнини з щільними стінками і дном, заповненою розм’якшеним дентином. При простукуванні спеціальним зондом (вертикальна перкусія) пацієнт не відчуває болю, але при зонді вона виникає ближче до рогу пульпи. Рівень ЕОД – 15-20 мкА;
• Дифузна. Характеризується гострим нападом болю і наявністю глибокої порожнини з сильно розм’якшеним дентином. При зондуванні біль відчувається пацієнтом як по всьому дну, так і за вертикальної перкусії. Рівень ЕОД – 20-35 мкА.

Хронічний пульпіт (класифікація) постійного зуба:

• Фіброзний. Характеризується ослабленням болю, який пацієнт помилково передбачає поліпшення свого стану. При цьому каріозна порожнина поглиблюється, зникає перешкода з пульпою (розкривається), а хворобливі відчуття більше виникають через температурні перепади їжі та напоїв, ніж при механічному впливі (при натисканні на пульпу біль все-таки проявляється);
• Гіпертрофічний. Пульпа збільшується у розмірах, формуючи поліп, що заповнює весь простір; біль знову стає яскраво вираженим з появою кровоточивості;
• Гангренозний. Відбувається зараження тканин гнильною інфекцією; з’являється характерний неприємний запах із рота та тривалі болі від різних впливів; пульпа змінює колір на брудно-сірий, а її чутливість знижується через атрофію нервових волокон;
• Ретроградний. Є вкрай рідкісною патологією; супроводжується пошкодженням кісткової тканини та утворенням пародонтальних кишень.

Первинна діагностика захворювання починається під час опитування пацієнта.

У цей момент лікар-стоматолог з’ясовує характер больових відчуттів, ступінь, інтенсивність і тривалість, а також умови прояву:

• для виявлення наявності каріозної порожнини;
• щільність або розм’якшеність пульпи;
• проводить зовнішній огляд, простукуванням зуба ручним інструментарієм зуба та введенням спеціального зонда.

Після перерахованих маніпуляцій призначає рентгенівський знімок, щоб визначити стан внутрішніх тканин та каналів, масштаби патології.

Консервативний (біологічний) метод лікування пульпіту у дорослих – це стоматологічна процедура, спрямована на усунення патології, що виникла у внутрішніх тканинах зуба, при якій зберігається вся або видаляється лише частина пульпи, при цьому зуб залишається живим (без видалення нерва).

Методика найбільш ефективна на ранніх стадіях розвитку пульпіту. Її суть полягає у впливі на пульпу за допомогою спеціальних лікарських та антисептичних препаратів. Вплив здійснюється за прямого контакту або через тонкий навколопульпарний дентин. Як правило, лікування вимагає від 2 і більше відвідувань стоматологічної клініки, під час яких лікар-стоматолог всебічно впливає на пульпу і навколишнє тканини, поступово усуваючи запалення та причини, що його спричинили.

Відсутність або зникнення болю після переходу в хронічну фазу може призвести в ряді випадків до ускладнень, таких як:

• Флюс — запальний процес, що розвивається в окісті, результатом якого може стати утворення ущільнення в яснах з накопиченням гною і поширенням на навколишні тканини;
• Періодонтит — гостре або хронічне захворювання тканин, що примикають до зубного кореня, що спричиняє виникнення гнійних процесів з розвитком апікального абсцесу;
• Утворення нориць і кіст;
• Гангрена пульпи —загибель клітин і подальше відмирання внутрішніх тканин;
• Випадання сусідніх зубів;
• Сепсис— зараження крові.

Щоб не допустити перелічених ускладнень, профілактика має бути регулярною: не рідше 1 разу на півроку, а особам із груп ризику — 1 раз на 3 місяці.

Іноді після встановлення пломби зуб продовжує хворіти, такий біль у стоматології називають постпломбувальною. У середньому, якщо всі лікарські маніпуляції були зроблені у точній відповідності до плану та протоколу лікування, такі наслідки зникають протягом тижня. Якщо ж виникли непрохідні ускладнення після лікування — пульпіт, що загострився, слід негайно звернутися до лікаря-стоматолога.

Зазвичай симптомами в подібних випадках стає ниючий біль при вживанні їжі різного температурного режиму, посиленні її інтенсивності під час сну, почервоніння та набряк м’яких тканин навколо вилікуваного зуба, припухання щоки або губи, а в запущених випадках – неприємний запах із рота.