На цій стадії лікар перевіряє стан та ступінь здоров’я зубощелепної системи пацієнта. Аналізує результати візуального огляду та додаткових досліджень: комп’ютерної томографії, рентгена тощо, за допомогою

ью яких складає план майбутнього лікування. Отримані дані дозволяють визначити оптимальний тип та розмір імплантів; дізнатися чи достатньо рівня щелепної кістки для вживлення до неї імпланта; прийняти рішення про видалення однієї, декількох або всіх зубних одиниць, вибрати місце встановлення штучного кореня; підготувати зліпки для виготовлення ортопедичних шаблонів.

На цьому етапі стоматолог видаляє зайві зуби під місцевою анестезією; фіксує шаблон для встановлення імплантатів, вкручує з його допомогою в щелепну кістку титановий штифт і перевіряє, наскільки стабільно початкове положення. Потім вкручує в шахту імплантату формувач ясен, вшиває навколо нього ранку, що утворилася, знімає зубні зліпки, призначає дати наступних візитів для профілактичного огляду загоєння операційної області і приживаність імпланта (звичайно через 3 дні), зняття зубних зліпків.

Через 10-14 днів, після того, як краї рани заживуть, лікар знімає зубні зліпки. Для цього він викручує формувач ясен та вкручує трансфери, щоб накласти на них сліпучу масу. Отриманий зразок передається в зуботехнічну лабораторію на виготовлення тимчасового протезу (протягом 7-10 днів), який дозволить пацієнтові спокійно посміхатися та пережовувати їжу в процесі звикання до нових зубів.

Під час чергового візиту до клініки лікар знову знімає тимчасову ортопедичну конструкцію, знімає зліпки з трансферами та віддає їх у лабораторію на виготовлення постійного виробу. Через 7-10 днів, отримавши готовий зразок, стоматолог фіксує постійну конструкцію гвинтовим способом, який полегшує її обслуговування та, при необхідності, корекцію.

Передбачає ті ж дії лікаря, що й перший варіант установки: огляд стану ротової порожнини, вивчення знімків комп’ютерної томографії, консультації з суміжними фахівцями. На даному етапі, діагностуючи обсяг кісткової тканини, лікар визначається з варіантом лікування: чи встановлює імплантати і навантажує їх ортопедичною конструкцією, чи попередньо призначає кісткове нарощування. Такі дії продиктовані необхідністю забезпечити хорошу первинну стабілізацію штучного кореня.

Щоб зайві зуби не заважали майбутній ортопедичній конструкції, їх видаляють під місцевою анестезією. За аналогією з першими варіантами установки імплантів фіксують шаблони; вкручують титанові штифти – проводять імплантацію; підсипають кістковий матеріал (синус-ліфтинг або остеопластика, т.зв. операції з нарощування кісток, якщо її недостатньо), що відокремлюється від інших тканин у роті спеціальними мембранами; Шахту вкручених штифтів закривають заглушками. З метою профілактичного огляду зазвичай призначають повторний візит, щоб вивчити наскільки добре гоїться операційна область. Наприкінці огляду дату наступного візиту призначають через 3-6 місяців, протягом яких імпланти приживатимуть у кістки.

Через 3-6 місяців, щоб перевірити наскільки добре імплантати прижилися в кістки і рівень поліпшення обсягу кісткової тканини проводиться рентгенологічне дослідження. Якщо клінічна картина показує хороші результати, лікар проводить надріз у місці приживлення імплантатів, щоб вкрутити формувачі ясен, та вшиває їх.

Через 10-14 днів, щоб забезпечити пацієнту плавне і комфортне звикання під майбутнє постійне виріб у роті необхідно зняти зліпки. Для цього викручуються формувачі ясен та вкручуються трансфери, накладається сліпуча маса. Готовий зліпок передається в зуботехнічну лабораторію, де протягом 7-10 днів технік виготовляє тимчасову ортопедичну конструкцію, яку пізніше лікар фіксує на імплантах гвинтовим способом.

Ця стадія лікування завершальна. Стоматолог знімає тимчасовий протез, робить зліпки з трансферів, віддає отримані зразки до лабораторії. Через 7-10 днів фіксує постійну конструкцію в роті пацієнта на імпланти за допомогою гвинтів, щоб залишалася можливість будь-якої миті провести необхідну корекцію.