Закритий синус ліфтинг

Перед імплантацією зубів, щоб приживлення імпланту пройшло успішно без негативних наслідків і не перетворилося на численні проблеми, лікарі-стоматологи зобов’язані переконатися достатньо або недостатньо кістки (об’єму кісткових тканин) у пацієнта на верхній або нижній щелепі, щоб її наростити. Для цього вони вивчають рентгенограму та КТ, у ході чого, виявивши недостатню висоту кісток, можуть порекомендувати операцію відновлення, відкритого або закритого типу.

Таким чином основне показання до операції закритого синус-ліфтінга, як і відкритого, полягає у можливості зупинити майбутню атрофію тканин та створення оптимальних умов для встановлення та приживлення імпланту, у зв’язку з чим слід розглядати й деякі інші обставини та фактори:

• Наявність занадто тонкої щелепної кістки, в яку неможливо надійно встановити протез;
• Вірогідність прободіння наскрізь у місці встановлення ортопедичної конструкції;
• Занадто велика лунка на місці віддаленої одиниці;
• Захворювання у вигляді пародонту або пародонтозу;
• Атрофія кісткової тканини через недостатнє жувальне навантаження в процесі носіння знімних протезів та вікових змін;
• Патологічні утворення на зубному корені.

Діагностування хоча одного з факторів-показань до операції є обмеженням при імплантації зубів, змушуючи лікарів-стоматологів, що лікують, рекомендувати пацієнтові процедуру остеопластики. Проте рішення про її проведення все ж таки залишається за пацієнтом, який виходячи зі своїх побажань та фінансових можливостей може розглянути інші альтернативні варіанти, тобто відновлення зубів, що не потребує нарощування кістки.

В основному, хрестальний синус-ліфтинг однозначно робиться, якщо кістка схильна до прогресуючої атрофії. Зазвичай така ситуація спостерігається в результаті тривалої відсутності в ній віддаленого зуба або недостатнього навантаження під час пережовування їжі, через що через деякий період все ж таки доведеться звернутися до відповідного лікування.

Ігнорування рекомендацій та практичних порад у майбутньому спричиняє погану первинну стабілізацію імплантату, що загрожує його відторгненням та/або випаданням.

Встановлення штучного зубного кореня можна проводити одночасно з пластикою, тобто в закритому синус-ліфтингу, якщо рівня кістки достатньо для вживлення протеза.

Імплантація в процесі відкритої методики зазвичай не рекомендована, проводиться рідко, так як складність операції може стати причиною майбутніх ускладнень та відторгнення імпланту. Якщо ж процедури проводитимуться окремо, то імплантацію призначають лише через 3-6 місяців, коли м’які та тверді кісткові клітини повністю відновляться.

У будь-якому випадку лікар-стоматолог уважно вивчає всі дані про стан зубощелепної системи пацієнта.

Гайморит – це інфекційно-запальний процес, що протікає в синусі верхньої щелепи. Його наявність є одним із протипоказань до проведення закритого синус-ліфтінга, нівелюючи мінуси та плюси такого лікування. Пов’язано це з анатомією верхньощелепних синусів, їх функціонуванням та можливою втратою стерильності лікування, яке найчастіше проводять лише застосувавши відповідну терапію.

Однак у разі хронічного гаймориту та відсутності альтернативних варіантів лікування закрита остеопластика може бути застосована, хоча при цьому все ж таки залишається ризик загострення інфекційного процесу. У цей момент лікар-стоматолог ретельно зважує всі ризики та консультується з суміжними фахівцями.

У процесі лікування закритим синус-ліфтингом та імплантації зубів лікарі-стоматологи використовують спеціальні натуральні або штучні матеріали, які сприяють відновленню власної кісткової тканини в щелепі пацієнта.

Умовно в стоматології їх поділяють на 3 групи:

1. Власний;
2. Донорський;
3. Тваринного або синтетичного походження (штучна тканина).

Останні використовуються все частіше, тому що не передбачають травмування пацієнта, в процесі вилучення зразків для трансплантації, і не вимагають застосування матеріалу, чужорідного походження.